Директор ДІКЗ в м. Луцьку П. Рудецький шантажує ЗМІ

Директор Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку П. Рудецький шантажує засоби масової інформації, які опублікували інформацію про нездорові тенденції в заповіднику.

Одного ранку роздався дзвінок. Телефон висвітлив прізвище нинішнього директора ДІКЗ Павла Рудецького. Якщо чесно, були здивовані дзвінку та ще й в вихідний день. За майже десяток років роботи П.Рудецького в відділі охорони культурної спадщини Волинської ОДА, він ніколи не телефонував на мобільний. Тай взагалі за час оголошеної нами справжньої війни за збереження культурного спадку Волині, чиновники не дуже спішили до будь якого діалогу.

Advertisements

В бій ідуть «Трансвестити».

Передвиборні перегони починають нагадувати справжню інформаційну війну. Конкуренти застосовують будь-які засоби – не зупиняючись ні перед чим. Ось і цей агітаційний плакат надрукований у Тернополі є яскравим прикладом такого брудного піару. Що буде далі в суспільстві без гальм, можна лише здогадуватися.

Луцькі проблеми у програмі “Гроші”

У розпал передвиборчих баталій розжарюється й інформаційний простір. На перетині політичних інтересів на центральні канали країни пробиваються нарешті й інформаційні джерельця, що не змогли проявитись у спокійний час міжвиборчого суспільного застою. 19 вересня 2012 року журналісти передачі “Гроші”, що виходить на телеканалі 1+1, теж підняла наболілі питання з життя Луцька. Знову скандальні Голєви, знову волинські мажори, знову вічна проблема знищення і дерибану луцького історико-культурного заповідника.

Тяга до освіти Петра Кравчука

Тяга до вищої освіти – річ у нашій країні непереборна. Дарма, що освіченості вона не гарантує, проте мати її прагнуть всі. Дехто затрачує на її здобуття добрий шмат свого молодого життя, а дехто вирішує це швидко, в простий, але нетрадиційний спосіб. Про підроблений диплом Львівського політехнічного інституту нинішнього кандидата від ОО «Батьківщина» за округом у Волинській області Петра Кравчука, який він придбав, як сало на базарі, в пресі вже багато писалося. З «фількіною грамотою» в кишені, маючи фактично лише «загальну середню освіту», він примудрився у 2006-2008 роках стати навіть депутатом Верховної Ради від БЮТ, очолити УкрАвтоДор, а з середини 2008 по весну 2010 року аж півтора року працював заступником міністра транспорту та зв’язку…

«Промінь». Кривицький почав – Романюк закінчив!…

Завершився багаторічний процес дерибану останнього великого луцького комунального об’єкта – широко-форматного кінотеатру «Промінь», спроектованого у 1969—1970 роках відомим луцьким архітектором Ростиславом Метельницьким. Процес, що був розпочатий колишнім мером Луцька – «комуністом» А.Кривицьким, енергійно продовжений його наступником-«націоналістом» Б.Шибою та його скандальним колегою – секретарем луцької міської ради, «БЮТівцем» С.Зелінським, впевнено довершив нинішній міський голова – «комсомолець» М.Романюк.

Ігор Палиця та барабашка

У новорічну ніч трапляються дива. У ніч проти виборів дива множаться в геометричній прогресії. Наприклад, якийсь негідник проповзе до Верховної Ради. Але й у будні трапляються дива. Наприклад, якийсь барабашка візьме та й… Але про це трохи згодом. 

В інтернеті з’явився цікавий документ, який розповідає, що кандидат у нардепи Ігор Палиця був поза межами України з 17 червня до 8 липня цього року.

Смоленгова помста

Начальник інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області Іван Смоленг вдається до помсти споживачам, які відстоюють свої права у суді. До видання «Volyn Times» звернувся лучанин Володимир Пархомчук. Він повідомив, що ще в березні цього року звернувся зі скаргою до інспекції на ТзОВ «Нова пошта», яке відмовилося йому віддати грошовий переказ за службовим посвідченням, мотивуючи, що цей документ не посвідчує особу. Посилаючись на чинне законодавство, яке свідчить про протилежне, п.Володимир звернувся за захистом порушених прав у відомство, яке зазвичай має відстоювати інтереси споживачів. Втім, у своїй відповіді Іван Смоленг повідомив, що не бачить підстав для притягнення «Нової пошти» до відповідальності.

Благодійники в законі

Чиновники Волинської обласної державної адміністрації знайшли гарний спосіб вирішення своїх фінансових і політичних питань.

Під час прогулянки містом нашу увагу привернули великі банери з рекламною розгорткою із величезним написом – над іржавими старими світлинами не найкращих взірців волинської історичної архітектури – «Будуємо нову Волинь». Саме цей  слоган, претендуючи на креативність і увагу перехожих, прикрашає паркани нових будівництв обласного центру. Що ж, сам по собі задум популяризації історії заслуговує на увагу. Проте сама контрастність і характерний для сучасної епохи прихований зміст цієї кампанії спонукають думати про інше.

Місто без голови

Сьогодні, 29 березня, відбулося засідання Луцької міської ради, на якому депутати узаконили факт продовження знищення історичного серця Луцька – Державного історико-культурного заповідника. Частину скандальної корупційної ділянки на вул. Кафедральна, 13 фактично подарували луцьким “мажорам”. Байдужі наші депутати і міський голова до позиції громади, фахівців, істориків і краєзнавців. Вимоги законів і державних норм їм ні до чого.

Вражає відсутність в місті міського голови. Позиція М. Романюка, яку ми побачили, спостерігаючи за прямою трансляцією на телеканалі “Аверс”, радше притаманна гостю міста, а не людині, якій лучани довірили його долю і стратегію. Якщо після такої кількості публікацій, звернень мешканців, матеріалів, поданих у правоохоронні органи, керманич міста користується аргументами на рівні «красива картинка» і «мені подобається», а не фаховими висновками істориків, краєзнавців, архітекторів, то це серйозно насторожує і спонукає задуматись: а хто нами керує?.. 

Було наше – стало їхнє!

За скільки у Луцьку розпродали комунальну нерухомість і хто її купив

Луцькі чиновники як минулої, так і нинішньої каденції, постійно розповідають про наповнення бюджету. Один зі шляхів такого наповнення – продаж комунальної нерухомості. За логікою і за Конституцією чиновники і депутати повинні розпоряджатися майном громади так, щоб громада отримувала найбільший зиск. А як відбувається насправді? Волинська журналістка разом із Рівненським агентством журналістських розслідувань перевіряли, на яких умовах у Луцьку продавали і продають власність громади.

На інформаційний запит до відділу управління майном Луцької міської комунальної власності щодо розпроданих з 1991 року об’єктів комунальної власності (тобто власності громади Луцька) ми отримали списки нерухомості у письмовому та електронному варіантах. Але навіть попередній аналіз та підрахунок показав хаотичність цих списків: у деяких позиціях не вказані роки продажу, за кілька років відомостей взагалі немає. На уточнюючий запит нам надали додаткову інформацію щодо вартості окремих об’єктів та загальної кількості договорів купівлі-продажу.