Гриценко і грицацуї

Кралюк Олександр

Серед нинішнього партійного розмаїття, як це не прикро, немає на кому зупинитися. Ще донедавна  надію подавав Анатолій Гриценко – людина військова, яка, здавалося би, має добре знатися на таких поняттях як „честь”, „гідність” і „порядність”. Мабуть на це і купилися ті волиняни, які не пошкодували для нього свого голосу у першому турі президентських гонок. Ніхто з них сумнівів не мав: Гриценку не перемогти. Але, принаймні, за вибір було б не соромно. Тому потяглися у штаб гриценкового волинського осередку ентузіасти. Практично задарма люди простоювали на 20-ти градусному морозі, агітуючи за надію бодай щось змінити у цій державі, „довірені особи” об’їздили найвіддаленіші куточки засніженої Волині, аби довести людям, що їхній кандидат – вартий. І як же боляче і прикро їм тепер усвідомлювати, що все це було надаремне і що ними скористалися ще одні пройдисвіти!

КРАЛЮК І КО

Ім’я киянина Олександра Кралюка нічим не відоме луцькій громаді. Та й звідки? Адже в нашому місті він з’явився лише трохи більше півроку тому і жодними серйозними успіхами не прославився. За винятком того, що скориставшись фактичним безрибб’ям на ринку таксі, зумів організувати кількох дівчат-диспетчерів в службу з обслуговування. Ось і все.

Ні  барабанний бій у груди, ні запевнення, що все робить тільки заради людей, ні збори таксистів не убезпечили проект „висока ціна – гарна якість”, який з гуркотом провалився: „морячки” не пройшли випробування на знання справжнього сервісу. А пафос і „понти” аж ніяк не ощасливили пасажирів і таксистів які, до речі, теж стали пішаками в його руках.

То ж пропозиція екс-чоловіка дружини, який крутився в той час біля Гриценка, очолити штаб шефа на Волині добряче полоскотала Кралюківське затоптане “его”. Біля депутатського корита найлегше ж дбати про свої інтереси. Але не маючи жодного досвіду, він, так і не зумівши налагодити роботу бізнесу й штабу Гриценка, подався до столиці „на заробітки”. А всю “чорну” роботу на виборах скинув на ентузіастів з дієвих громадських організації Волині та простих волинян, які й організували всю передвиборчу кампанію його шефа – не за гроші й преференції, бо усі –  матеріально самодостатні, а тому що щиро розділяли ідеї і принципи Гриценка.

Кралюк цього, звичайно, навіть не усвідомив – він не спромігся хоча би подякувати людям, які “мотали” сотні кілометрів засніженою областю, мерзли в наметах, вели агітацію серед людей, за державний мізер працювали в холодних дільницях, щодня творячи добре ім’я організації, яку нині перетворили в дешевий товар і якою Кралюк вміло скористався. Виношуючи наполеонівські плани на провінційному полі, київський «морячок», зазнавши повного фіаско в спробі організувати хоч якийсь бізнес у столиці, змушений був повернутися в Луцьк в останні дні виборів. Не дарма ж він поліз у політику!

Гриценко – це добре, але гетьмани на банкнотах все-таки дорожчі серцю. То ж, «потоваришувавши» з головою луцької ТВК, запропонував йому і свої послуги на транспортне обслуговування виборів. Байдуже, що розцінки на них, за інформацією правоохоронців, вдвічі перевищували існуючі. Державний бюджет все ж витерпить…

 Президентські вибори минули, але на п’яти наступали парламентські. За весь цей час не було створено жодного партійного осередку. В структуру не було прийнято жодної людини, не втілено жодного власного проекту. Команда, яка сформувалася без нього під час виборів і мало переймалася його порожніми «понтами», продовжувала займати принципову громадянську позицію, підкріплену реальними справами, переростаючи в серйозну позиційну силу. Це й збентежило нинішнє міське начальство, особливо перед місцевими виборами. Часу лишалося обмаль, «понти» розвіювались як дим, авторитет серед соратників по виборах вичерпувався, а запах “корита” солодко лоскотав ніздрі. Слід було вибирати. Тому «супер-бізнесмен», не вагаючись, “здав” всіх колишніх сподвижників, швиденько стрибнувши під „теплу ковдру” Шиби.

Вправно «підлизавши» своєму новому господарю, він навіть примудрився, як щур, поцупити і знищити половину тиражу газети, яка викривала кричущі беззаконня місцевої влади. За це і отримав в нагороду своїх «тридцять срібляків» – посаду керівника горезвісного підприємства «АвтоПаркСервіс», яке створене як бюджетна паша для “ручних” овечок. Та ще й з двадцятигодинним робочим тижнем (!).  Ось так – завдяки платникам податків – забезпечив пан Шиба гарну зарплату дешевому київському “морячку”. І байдуже йому, що й досі підприємство тільки смокче гроші з бюджету і стабільно працює на збиток.

Із собою Кралюк прихопив „соратницю ” – пані Мамосюк – жінку емоційну й часом не врівноважену, яка свого часу, будучи вірною подругою Шибиної партії, наробила чимало порожнього галасу ганяючи вітер і борючись з млинами. Врешті-решт мер її розлюбив і видворив з придворних. Мамосюк такої образи не стерпіла і ще довго лаяла «Падловича». Але голод – не тітка, а біржа не годує. І коли  її перед місцевими виборами з гуркотом вигнали з БЮТу, вона одразу виринула на запасному «грицацуєвському» аеродромі свого помічника Кралюка – та ще й призначивши себе керівником міської партії Гриценка. Шиба, відчувши свій політичний інтерес, одразу кинув їй кістку з барського столу, яку вона жадібно проковтнула. Так вчорашній затятий «ворог» та екс-керівник комунального підприємства, звільнений за зловживання бюджетними коштами, вмить стала його особистим радником, а через кілька тижнів, швидко вжившись в нову роль вже поборника закону, очолила муніципальних поліцаїв. Закарбувавши в пам’яті солодку руку свого добродія-рятівника, «пані-поліцай» почала навіть агітувати «соратників» підтримати його кандидатуру на виборах мера…

Хто з цих двох – Кралюк чи Мамосюк – тягнуть до коритця Дмитра Москвича, історія замовчує. Адже нині ця найодіозніша й найскандальніша особа «реабілітованого хабарника» – серед кандидатів у депутатське крісло Луцької міської ради. І він теж є обличчям Гриценка від „Громадянської позиції”. Більше того, він проштовхується туди не сам, напхавши в список «керованого баласту» своїх родичів. Благо, є чим і за що штовхатися.

В партійний список потрапили і особиста секретарка Кралюка — пані Ірина Місюрка, і його компаньйон – Олександр Бубнюк, і звільнений керівник “АвтоПаркСервісу”, попередник Кралюка, – Анатолій Носалюк. Лише за іронією долі не встигла увійти в список славнозвісна в Луцьку екс-керівник УЖКГ Тетяна Семенюк – подруга пані Мамосюк, яку влітку виключили з Партії Регіонів і яка готувала собі плацдарм серед луцьких «грицацуїв». Її «дуже не вчасно» заарештували правоохоронці «за зловживання в земельній сфері».

ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ?

Навряд чи Кралюк, Мамосюк, Москвич і ще кілька їхніх “однокоритників” знають, що означає словосполучення, котре Гриценко взяв за свою політичну основу. Громадянська позиція? Не мали її, не мають і не матимуть ці люди. Бо завжди дбали лише про шкурні інтереси. Та й партія їхня – суцільна бутафорія: за місяць до виборів у ній раптом з’явилися члени – і їх рівно стільки, скільки “влазить” в передвиборчий список; де політичні і бізнесові «лузери» самі себе затверджують керівниками й за день збирають „конференції”, щоб потім надіслали „галочки” в Київ, – мовляв, подивіться, які ми гарні „грицацуї”. А по суті – це зграйка незграбних Іуд, що зрадили світлу ідею, в яку чимало волинян таки повірили. Пан Гриценко, призначивши «намісника», на жаль, забув поцікавитися, чим той реально керує. Дуже шкода, що Анатолій Степанович так і не став лідером людей, які мислять і діють, а так і залишився віртуальним аналітиком-політологом з телевівзора і персонального сайту. Прикро, що ні він, ні його представники майже за рік так і не знайшли можливості подякувати волинянам за підтримку і роботу на виборах чи хоча б раз зустрітися з волинським активом, щоби почути його думку. Може саме тому між назвою і її суттю виникла величезна прірва, а партія перетворилася в традиційний політичний відстійник.

Це засвідчили в своєму відкритому зверненні до Гриценка і всі його довірені особи та активісти у Волинській області: «Маючи достатній рівень компетентності в правозахисній і антикорупційній сфері, ґрунтуючись на серйозних підставах, ми стверджуємо: те, що існує зараз під брендом ГП, – це типовий передвиборчий відстійник, що починає наповнюватися зайдами та одіозними фігурами, які дискредитують партію та жодного стосунку до її цілей не мають… А тому з болем констатуємо – справжньої «Громадянської позиції» на Волині вже не існує. Є лише кілька людей, які створивши ілюзію діяльності, тихенько дотримали бренд до виборів і тепер намагаються його вигідно продати. На Волині існують нарізно формалізований  бренд «Громадянська позиція» і люди, які по-справжньому мають цю позицію. То з ким Ви, пане Гриценко? Вибір за вами…»

P.S. Представник з «центру» в ситуацію на Волині вникати не став. Приїхав, подивився, пообіцяв розібратись і поїхав. Нічого особливо не змінилося. Але попереду – роздача комбікорму. «Грицацуї» до неї готові. Тепер вибір за Вами.

Advertisements
Опубліковано у Кралюк Олександр Олександрович, Мамосюк Світлана Вікторівна, Носалюк Анатолій. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s